Вампірові, родина (Desmodontidae)

Дуже поширені в країнах, розташованих в жаркому і помірних поясах. Деякі ховаються у гущавині великих лісів, у дуплистих деревах, на старих пнях і серед широкого листя пальм та інших великолистих рослин; більшість удень ховається в печерах, в зруйнованих будинках, під темними склепіннями, а також між кроквами дахів.

Вампіри (десмодові), родина Кажани. Довжина тіла 6,5 — 9 см. Існує три види, поширені в тропіках і субтропіках Америки. Живляться тільки свіжою кров'ю ссавців і птахів.

Відомі види цієї родини живуть окремо, деякі, особливо ті, що мешкають у печерах, скупчуються у величезні зграї. З настанням сутінків прокидаються і часто літають цілу ніч. Одні літають низько і швидко, інші — високо і повільно.

Іспанець Азара, який називає кровососа «Morderor», тобто «той, що кусає», повідомляє:

«Іноді вони кусають сонних курей у гребінь або в борідки і висмоктують з них кров, унаслідок чого кури дохнуть, особливо коли в ранах виникає запалення, що трапляється майже завжди. Вампіри також кусають коней, віслюків, мулів і корів — найчастіше за боки, плечі або в шию, тому що в цих місцях їм легше утриматися.
Кусають вони і людей; я сам переконався в цьому, тому що чотири рази був укушений у пальці, коли спав просто неба або з відчиненими дверима. Я зовсім не відчував болю від укусів; рани були круглими або довгасто-круглими, але такої незначної глибини, що ледве проникали крізь шкіру, і відрізнялися від інших ран роздутими краями. За моїми обчисленнями, кількість крові, що витекла з рани, дорівнювала двом з половиною унціям (одна унція — близько 30 см3). У коней та інших тварин ця кількість повинна бути більшою і доходити до 3 унцій, до того ж я вважаю, що, оскільки шкіра в них товста, кровососи повинні залишати на цих тваринах більші та глибші рани. Кров виходить не з артерій, тому що рана до них не доходить, а тільки з судин шкіри, без сумніву, вампіри витягають її висмоктуванням або злизуванням. Хоча мої рани й боліли декілька днів, але в усякому разі були такі незначні, що я не вважав за потрібне вживати проти них який-небудь засіб, тим більше, що вони не заважали мені ходити. Оскільки ці тварини не такі вже й небезпечні і смокчуть кров лише тоді, коли їм не вдається відшукати іншої поживи, то нічого їх боятися і від них ховатися. Розповідають, нібито вони обмахують крилами, наче віялом, те місце своєї жертви, де хочуть вкусити, для того, щоб тварина нічого не відчувала».

Ренгор додає до спостережень Азари ось що:

«Я дослідив понад сотню ран у мулів, конейі биків і не міг зрозуміти, яким чином вампіри завдають їх. Воронкоподібна рана близько чверті дюйма (1 дюйм = 2,54 см) завширшки, іноді дещо більша. Рана ніколи не проникає через усю шкіру до м’язів; на ній зовсім не помітно сліду зубів, як при звичайних укусах; навпаки, краї рани дуже розпушені і розпухлі. Тому я не думаю, щоб ці рани у великої худоби виникли як наслідок укусів, тим більше що в такому разі будь-яка тварина неодмінно б прокинулася і прогнала ворога. Можна припустити, що вампір робить спочатку шкіру нечутливою за допомогою смоктання губами, подібно до того як це робиться, коли ставлять банки, а потім, коли вона вже роздується, прокушує зубами невеликий отвір. У цей отвір, як мені здається, вампір потім засовує язик, пристосований для смоктання, унаслідок чого й утворюється воронкоподібна заглибина. З будови крил очевидно, що кажан не може одночасно і смоктати, і махати крилами. Літальна перетинка з’єднана з ногами аж до ступні, отже, тварина не може триматися ногами й одночасно рухати ними, щоб махати крилами; йому б тоді довелося смоктати на льоту. Я принаймні бачив, що коли кажани сідали на коней, то складали при цьому крила. Для того, щоб легше триматися, вони вибирають на тілі тварини місця, вкриті волоссям і не дуже опуклі, наприклад, у коня — шию, загривок і круп, а у мулів — шию і загривок, у бика — лопатку і складки шиї. Рани ці не загрожують життю; але оскільки іноді за одну ніч декілька вампірів впинаються в одну тварину, і це іноді повторюється декілька ночей підряд, то худобина слабшає від втрати крові, тим більше що, окрім крові, висмоктаної вампіром, з кожної рани потім витікає від 2 до 3 унцій (близько 60—90 г). Часто також м’ясні мухи відкладають у рану свої яйця, через що вона перетворюється на велику пухлину. Щодо того, що вампіри смокчуть також і людей, я не можу навести іншого прикладу, крім того, що розповідає про себе сам Азара».