Тинівка лісова (Prunella modularis)
Має стрункий тулуб, слабкий дзьоб і невеликі крила. Водиться від 64° північної широти аж до Піренеїв; на зиму відлітає до Північної Африки і Західної Азії. Віддає перевагу листяним лісам і стрибає між деревами та по землі так спритно, що з незвички можна сприйняти її за мишу, що бігає. Спів її не дуже різноманітний і не надто приємний. Живиться комахами і ягодами; характерна її звичка — ковтати камінчики, що слугують для розтирання їжі.
Тинівкові, родина (Prunellidae). Відмітні риси тинівок такі: сильний тулуб, шилоподібний дзьоб із дуже витягнутим кінцем, сильні ноги з короткими, зігнутими кігтями, середньої довжини крила, короткий, широкий хвіст і розкішне оперення. Зона їх поширення — Європа і помірний пояс Азії. Тинівка — гірський птах, який живиться комахами, ягодами і дрібним насінням. Із настанням зими одні з них покидають північ і переселяються до південних країв, інші ж тільки перебираються з висот на південні схили гірських пасом.
На високих снігових горах Південної і Центральної Європи трапляється альпійська тинівка (Prunella collaris), буро-сірого кольору, з білими плямами на горлі і черевці. Ці тинівки вирізняються лагідною вдачею, дуже веселі і, коли не відчувають небезпеки, безперервно стрибають цілими зграями, хапаючи то комаху, то ягоду. На висотах альпійські тинівки залишаються доти, доки сніг не вкриє землю і не пожене їх шукати поживи в долини, в альпійські села і навіть до людських домівок. Альпійська тинівка легко звикає до неволі і швидко стає ручною, приємно розважаючи свого господаря.
