Шуліки

Досить великі птахи зі слабким, невеликим, заломленим гачком дзьобом, короткими ногами і дуже великими довгими крилами. Належать до родини Яструбині. Сюди належить 8 видів, із яких усі живуть у Старому Світі. Найвідоміший вид — червоний шуліка (Milvus milvus), відмінний від своїх родичів дуже вилоподібним хвостом. Голова і горло білі з чорно-бурими смужками, груди іржаво-червоні, спина і плечі — чорно-бурі, черевце іржаво-червоне з темними смужками; махові пера — чорні. Місця його гніздувань — всі рівнини Європи від Швеції та Іспанії до Сибіру. Це далеко не величний птах; навпаки, він ледачий, неповороткий і боязкий. Літає цей шуліка поволі, але на диво невтомно, і нерідко протягом чверті години жодного разу не змахне крилами; він часто підіймається на таку висоту, що його насилу помічає навіть най-гострозоріше око. Поживу його складають дрібні ссавці, ящірки, змії, жаби, черв’яки і комахи, тому його не можна зарахувати до шкідливих птахів. Гнізда свої він влаштовує на верхівці дерева і любить вистилати свою досить велику споруду брудними ганчірками і клаптями паперу, які він відшукує в найнеохайніших місцях. Кладка складається з 2—3 яєць, висиджуваних однією самкою.

Шуліки — птахи, представники окремої підродини в родині Яструбині, /з вузьким тілом, вузькими крилами й довгим хвостом.

Червоного шуліку часто сплутують із його близьким родичем — чорним шулікою (Milvus migrans), який відрізняється темнішим оперенням і меншими розмірами. На нього надзвичайно схожий шуліка-паразит (M. parasitus), якого деякі натуралісти навіть не вважають окремим видом; поширений в Африці.

Шуліка червоний має струнку статуру, червонувато-буре забарвлення оперення та глибоку вирізку на вершині хвоста. Поширений у Південній і Східній Європі, у Середній Європі. Гніздиться також у Північно-Західній Африці й у Передній Азії. Живиться дрібними хребетними, великими комахами й черв'яками.
Дещо менші розміри — близько 55 см завдовжки — має чорний шуліка, якого легко відрізнити за його темним оперенням і менш глибокою вирізкою на хвості. Він звичний майже у всій Європі, за винятком її північної частини. З холодних країн чорний шуліка на зиму переміщується до екватора. Живиться подібно до попереднього виду, проте охоче поїдає падло й покидьки.