Раки-самтники (Paguridae)
Головогруди у них видовжені, очі сидять на довгих стеблинках, клішні добре розвинені та звичайно бувають неоднакової довжини: дві останні пари кінцівок розвинені слабо, дуже короткі та озброєні кігтями, за допомогою яких раки-самітники тримаються в черепашках молюсків; для цієї ж мети служать їм і маленькі ніжки на черевці. Самітники тримаються поблизу берегів і живуть у всіх морях, загалом у черепашках молюсків. Там вони ховають не тільки своє черевце, позбавлене твердого покриву, але, у разі небезпеки, і все тіло. Витягти самітника з черепашки неможливо, оскільки він тримається там дуже міцно і ніколи не залишає свого притулку, хіба що він стане для нього тісним.
Раки-самітники — родина Paguridae ряду Десятиногі раки підряду М’якохвості. Довжина тіла досягає 17 см. Черевце часто поміщають у порожню черепашку черевоногого молюска, туди ж можуть ховатися й самі цілком. Існує близько 450 видів.
Є й сухопутні раки-самітники, що належать до роду Coenobita, які поселяються в черепашках наземних молюсків. Найпоширенішим раком-самітником є Eupagurus bernhardus, в якого на черепашці поселяється маленька актинія Адамсія. Зв’язок між раком-самітником і актинією дуже міцний, хоча й дотепер не пояснений повністю. Якщо актинія відпаде, рак дбайливо підбирає її і знову садовить до себе на черепашку. Втім, неважко здогадатися, в чому полягає взаємна користь співжиття цих двох тварин, оскільки актинія добре озброєна своїми жалкими органами і, таким чином, захищає рака, одночасно удосталь одержує корм, який добуває рак. Зазвичай рак заривається майже весь в пісок, так що зверху залишається лише актинія і щелепні ніжки, якими він приганяє воду до ротового отвору, а з нею і поживу, яка потрапляє також і до рота актинії.
Раки-самітники — ракоподібні з м’яким, незахищеним черевцем, чим відрізняються від більшості інших раків і крабів. Черевце асиметрично загнуте, так що рак-самітник затишно розташовується в черепашках інших молюсків, залишаючи відкритими лише голову і клішні.
Таке співіснування з актиніями характерне не тільки для раків-самітників, але й для деяких інших крабів.
Натураліст Мебіус спостерігав біля Сейшельських островів одного краба (Melia tesselato), який у кожній клішні всюди тягав за собою по одній актинії (Actinia prehensa).
На Вест-Індських островах водиться один наземний краб, так званий пальмовий злодій (Birgus latro), споріднений ракам-самітникам. Уночі ховається в нірках, м’яко вистелених кокосовими волокнами, а вдень підіймається на кокосові пальми і поїдає горіхи. Він розмелює шкаралупу клішнями і потроху витягує м’якоть. Найнебезпечнішими ворогами для них є свині та дикі кабани, які виривають їх з-під землі і поїдають. Часто їх тримають у неволі і відгодовують кокосовими горіхами.