Ірбіс, або леопард сніговий (Uncia unсіа)
За розмірами навряд чи поступається пантері. Загальна довжина його тіла — близько 220 см, довжина хвоста — 90 см, висота плечей — 60 см. Основний колір хутра біло-сірий із світло-жовтуватим відтінком, зазвичай темніший на спині і білий на нижньому боці. Чітко окреслені невеликі й суцільні чорні плями на голові; великі й кільцеподібні на шиї, на тілі вони розширюються, утворюючи крапчасті кільця з темною серединою. Уздовж спини проходить темна смуга, яка безперервно продовжується і по хвосту, вкритому матово-чорними плямами. На нижньому боці тіла знаходяться суцільні плями. Короткі тупі вуха при основі і на кінчиках чорного кольору, посередині ж — білого; розташовані чотирма рядами вуса частково білі, частково чорні.
Довжина тіла ірбіса 103—130 см, довжина хвоста близько 1 метра. Ірбіси населяють гірські системи Азії від Гіндукушу до Монголії, взимку іноді спускаючись у лісовий пояс.
Уже за його «одягом» можна зрозуміти, що ірбіс живе в холоднішому кліматі, ніж леопард. Його ареал — Середня Азія (до Сибіру). У Гімалаях він поширений більше в Тибеті, ніж в індійській частині гір. Трапляється ірбіс у високогірних долинах Інду і Сатледжа і, за словами Скуллі, взимку спускається нижче 3000 м до 2000 м.
Навесні у ірбісів народжуються двоє-четверо кошенят. Лігво розміщується у затишному міжгір'ї. Мати утепляє лігво шерстю, вирвавши її у себе з черева. Молоко у барсів жирне, уп’ятеро поживніше, ніж у корови. Занесений до Червоної книги МСОП.
Тунгуси показували Лессінгу на вкриті високою травою, схожі на степи рівнини біля річки Сунгарі як на місце, де мешкає ірбіс. їм було відомо, що тварина охоче здирається на дерева і з них кидається на здобич, як рись; але водночас вони звертали увагу на довгий хвіст як на відмінність ірбіса від рисі. Вони наводили деякі приклади його хитрості. Його бояться набагато менше, ніж тигра, і запевняють, що кілька добрих собак заганяють його на дерево. У Гімалаях ірбіс живиться дикими вівцями, дикими козами, гризунами, птахами, викрадає також дрібних свійських тварин і нападає, як кажуть, навіть на коней; але, за словами Бленфорда, ніхто не чув, щоб він нападав на людей.