Шимпанзе (Pan troglodytes)
Належать до родини Людиноподібні мавпи, можна розглядати як представника особливого виду. Він значно менший, ніж горила, тулуб набагато коротший, ніж у неї, хоча й має таку саму кількість грудних і поперекових хребців, як у горили.
Шимпанзе — рід людиноподібних мавп. За багатьма біохімічними і генетичними показниками шимпанзе ближчий до людини, ніж інші людиноподібні мавпи.
Профіль шимпанзе плоскіший, ніж у горили, вираз набагато покірливіший. Ніс плоский, має неглибоку середню поздовжню борозну з мало випнутним хрящем ніздрів, розділених тонкою перетинкою. У горили, навпаки, ніс виступає вперед, товстий і роздутий, з великими шишкоподібними ніздряними хрящами. Верхня губа у шимпанзе довга, дугоподібно опукла і вкрита багатьма зморшками, які йдуть зверху вниз і впоперек. Як і в горили, нижня губа випинається з-під верхньої. Обидві губи надзвичайно рухомі та можуть витягуватися у формі хобота. Плечі старих шимпанзе-самців широкі; груди і тулуб мають бочкоподібну форму; груди хоч і м’язисті, але все-таки вужчі від живота. Руки довгі, нижчі за коліна, дуже м’язисті, але не настільки сильні, як верхні кінцівки горили. Ручний кулак тонкий і короткий. Пальці довгі, у старих мавп дуже товсті та сильні, зморшкуваті і до половини першого суглоба сполучені шкірою. Середній палець найдовший. Гомілки ніг зовсім без литок. На ступні великий палець віддалений від решти пальців великим вирізом, він довший і товщий. Ступня витягнута, зморшкувата і плоска. П’ята, як і в горили, слабо розвинена. Нігті в обох мавп круглі, опуклі, рогова речовина їх має коричневий і чорний колір.
Про шимпанзе Гейглін пише: «На густолистих високих деревах уздовж річки у країні ньям-ньям живе парами і родинами мавпа зростом з людину і дикої вдачі. Вона не боїться нападати навіть на мисливця, що її переслідує. Мавпа влаштовує собі велике кубло на верхівках дерев і прикриває його щільною покрівлею від дощу. Шерсть її темно-оливкова, негуста, морда гола, тілесного кольору, а сіднична ділянка білого кольору».
Волосся шимпанзе пряме, непухнасте або кудлате, на тім’ї переважно розділене проділом. Воно довге на потилиці, щоках, плечах, спині, на верхній і нижній частині плеча, на верхньому і нижньому боці стегна та коротше на інших частинах тіла. Переважний колір темний, чорний, у деяких екземплярів із тьмяним червоно-бурим відтінком. У старих шимпанзе я знаходив кінці волосся на кінцівках, забарвлені сірим або рудим кольором, що надає кольору цих ділянок або сірого, або блідо-червоного відтінку. Підборіддя вкрите тонким, коротким білим волоссям. Таке ж волосся росте біля сідниць, але воно тут довше і густіше.
Шимпанзе вкриті негустою, досить довгою, чорнуватою шерстю, але морда гола — рожева або біла. Вуха великі, круглі, стирчать із боків голови. Ніс маленький і плоский. Губи довгі та дуже рухомі. Очі досить великі, темні, посаджені близько одне до одного. Тварина має величезну силу і цілком здатна впоратися з дорослою людиною.
Шимпанзе ходять на йціх чотирьох кінцівках, причому пальці рук вони пригинають до долонь і спираються на землю їхньою тильною поверхнею, вкритою від ходьби мозолями. Ногами користуються, або пригинаючи пальці, або наступаючи всією ступнею. Шимпанзе не може довго перебувати в прямому положенні та завжди шукає опору для рук або кладе їх на дещо закинену назад голову, аби таким чином зберегти рівновагу.
Шимпанзе — два види порівняно невеликих (дрібніших за горилу) вищих вузьконосих, або людиноподібних, мавп Старого Світу. Один із них (Pan troglodytes) мешкає в лісах — від низинних до високогірних, аж до висоти 3300 м, де горили відсутні; другий, карликовий шимпанзе, або бонобо (Pan paniscus), трапляється тільки в Заїрі.
Багато хто стверджує, що всі шимпанзе схожі один на одного як дві краплі води. Але так можуть вважати тільки недосвідчені спостерігачі. Кожен, кому доводилося уважно вдивлятися у фізіономії багатьох тварин цього виду, мав помітити велику індивідуальну відмінність.
Живляться шимпанзе переважно плодами, але їдять також листя, горіхи, кору, мурашок і навіть м'ясо. Дуже товариські і тримаються великими (до 80 особин) групами зі складною організацією. Спілкуються за допомогою численних і різноманітних звуків та жестів.
Раніше місцем проживання шимпанзе вважали виключно Верхню і Нижню Гвінею із прилеглими до неї землями від Сьєрра-Леоне до Конго. Тут він водиться в лісах, по берегах річок і в горах. Тепер ми знаємо, переважно переважно німецьким дослідникам, що тварина поширена далеко у внутрішній частині Африки до країни озер.
Щоночі шимпанзе влаштовують собі нові спальні кубла високо на деревах. Вагітність у самок триває 232—261 день; самка народжує єдине дитинча, якого перший час носить на животі. Малюк залишається з матір’ю ще понад рік після народження наступного дитинчати.
У спокійному стані шимпанзе, який живе на волі, перебуває в сидячому положенні. Рідко бачать, що він стоїть або ходить; як тільки він побачить, що його помітили, негайно ж стає на всі чотири кінцівки і поспішно втікає від спостерігача. Вже за будовою шимпанзе можна здогадатися, що він вправно лазить. Під час ігор перескакує на велику відстань з одного дерева на інше і стрибає з дивною спритністю. Пожива його, ймовірно, складається з тих самих рослин і плодів, якими живиться і горила: плоди, горіхи, листкові та квіткові бруньки, можливо, також і коріння. Нерідко він обриває банани та інші плоди на деревах, посаджених африканцями на маїсових полях або в покинутих мешканцями селах, де росте папайя. Шимпанзе виявляє велику тямущість і палку любов до своїх дитинчат. Зміна зубів настає не раніше четвертого року життя і, ймовірно, іце на рік пізніше.
«Старі шимпанзе-самці, — говорить Гартманн, — досягають 1,3—1,7 м висоти. Старі самки рідко бувають вище 1,3 м. Череп має форму приплюснутої кулі. У самців іноді не досягає розвитку високий поздовжній гребінь, що переходить за середину тім’я, і різкі поперечні потиличні борозни, які характеризують череп самця горили. Бічні лінії черепа, навіть у старих самців шимпанзе, рідко з’єднуються для утворення низького гребеня і тягнуться на коротку відстань. Надочні дуги, навіть у старих шимпанзе, ніколи не бувають настільки роздуті, як у горили, — тому і не випинаються так різко вперед. Щелепи інших надзвичайно випинаються, і зуби нахилені вперед, у решти цього не помічається. Зуби шимпанзе рідко досягають ширини і товщини зубів горили, завдовжки вони завжди менші. Ділянка переднього носового отвору на черепі шимпанзе зазвичай плоскіша і більш втиснена, ніж на черепі горили. Кістки тулуба і кінцівок стрункіші, красивіші та менш масивні, ніж у горили. Незважаючи на деякі відмітні озна-.ки, особливо в будові таза, можна сказати, що скелет шимпанзе нагадує людський».
Серед африканців Західної Африки існує переказ, що шимпанзе колись були членами їхнього племені, але за погані звички були вигнані з людської громади і внаслідок великої впертості, з якою зберігали погані схильності, поступово дійшли до свого справжнього стану.
Трапляється, що шимпанзе сам на сам стає до боротьби з людиною, аби захистити себе. Побоюючись бути спійманим, він чинить опір, обхоплюючи руками супротивника, щоб наблизити його до себе, і прагне вкусити.
Більша частина праці, яку робить шимпанзе, припадає на частку його рук; ними він обмацує і хапає предмети, тоді як ногами користується тільки іноді, як знаряддям для хапання. Руками шимпанзе взагалі володіє так само, як і людина, і відрізняється від неї тільки тим, що окремі пальці рук його менш рухомі. Тому зазвичай він хапає що-небудь за допомогою великого пальця і всіх інших разом. Проте точніші дослідження показують, що він уміє окремо користуватися вказівним і середнім пальцями.