Білячі, родина Sciuridae
Тулуб у справжніх білок довгастий і має більш-менш довгий хвіст, волосся якого часто розчесане на дві сторони з проділом посередині. Очі досить великі і виступають вперед, вуха в одних малі, в інших великі, іноді вкриті обрідним волоссям, у деяких на вухах китички. Передня пара лап помітно коротша за задню. Передні лапи мають чотири пальці і зачаток великого пальця, задні з п’ятьма пальцями.
Білка — денний гризун з великої родини Sciuridae, до якої, крім наших звичайних деревних білок, належать також риючі та літаючі (ширяючі) форми — всього 267 видів. Деревні білки — дуже рухливі, стрибають з гілки на гілку, тому не дивно, що цей ряд еволюціонував у бік ширяючих форм, котрі налічують зараз багато видів.
Білки живуть повсюдно, за винятком Австралії. Ліси, або принаймні зарості, служать їх головним місцепроживанням. Звичайно кожна білка живе сама по собі, але інколи вони об’єднуються в більш-менш численні групи або ж пари і живуть так тривалий час. Деякі види через нестачу поживи здійснюють подорожі, причому об’єднуються у величезні групи.
Рухи всіх білок як на деревах, так і на землі дуже швидкі. Тільки летяги позбавлені спритності на землі, зате вони наділені здатністю робити надзвичайно великі стрибки, хоча завжди тільки зверху вниз. Більшість бігає стрибками, ступаючи при цьому всією ступнею. Майже всі чудово лазять і перестрибують великі відстані з одного дерева на інше. Під час сну вони згортаються в клубок, заздалегідь відшукуючи для цього зручні притулки. Відпочивають у підземних норах, у дуплах дерев або ж в гніздах, які наперед влаштовують для себе. Білки, котрі живуть у холодних країнах, при настанні зими переселяються на південь або впадають в тимчасову сплячку, маючи більшу або меншу кількість запасів. Найбільш розвинені зір, слух і нюх, у деяких видів досить тонкий дотик, і вони здатні передчувати зміни температури.
Більшість видів щорічно приносить дитинчат, і до того ж навіть не один раз на рік. У любовний період самець тривалий час живе з самкою, допомагає їй будувати житло, в якому вона згодом народить потомство. Кількість дитинчат одного поносу від двох до семи. Дитинчата з’являються на світ майже голими і сліпими, тому й потребують теплого кубла, турботи матері. Білочок, узятих з кубла маленькими, можна без особливих зусиль приручити, вони легко переносять тривалу неволю.
Хоча всі білки віддають перевагу рослинній їжі, а іноді навіть живляться виключно нею, але все-таки вони не відкидають, як і багато інших гризунів, м’ясної поживи, нападають на слабких ссавців, птахів, розоряють їхні гнізда і вбивають пташенят, як справжні хижі тварини.
