Окунеподібні (Perciformes)

Мають сплюснуте з боків тіло, довгий, іноді розділений на дві частини, спинний плавець; грудні плавці з однією остю і 4—5 м’якими променями. Зовнішній покрив складається з гребінчастих лусок; зяброві кришки тверді; зуби сидять, окрім щелеп, на сошнику, на піднебінних і на міжщелепних кістках.

Звичайний прісноводний окунь (Perea fluviatilis) водиться в річках і озерах майже всього Старого і Нового Світу, до висоти 1000 м над рівнем моря. На тулубі мідно-жовтого або злегка зеленкуватого кольору видно від 5 до 9 поперечних темних смуг. Довжина тулуба окунів рідко перевищує 25 см, а вага — 1 кг, хоча зрідка трапляються екземпляри, що важать і до 4 кг.

Улюбленим місцеперебуванням окуня є озера з чистою водою; в річках він тримається ближче до берега, в затоках і затонах, де течія не швидка, але середини річки, де проходить головна течія, уникає. Хоча в більшості випадків окунь тримається в поверхневих шарах води, іноді опускається і на дуже значну глибину. В окуня, котрого витягли з великої глибини, шлунок вивертається внаслідок тиску плавального міхура, що дуже розширився, і випинається в ротову порожнину.

Ненажерливість окуня вражаюча. Іноді це йому дорого коштує, коли під час поспішного проковтування схопленої ним здобичі остання — яка-небудь колючопера рибка — встигає розвернутися в широко розкритій пащі і прослизнути в одну із зябрових щілин, де й застряє своїми колючими плавцями.