Гагарові, родина Gaviidae
Відомо лише декілька видів цих птахів. У них надзвичайно густе і щільне оперення, жорсткі пера, короткі крила, кінцівки мають повні перетинки. Перш за все згадаю полярну гагару (Gavia іmmеr). Шлюбної пори оперення її на спині і боках матово-чорне з білими цяточками. На голові і шиї пір’я зеленкувато-чорне. На шиї краватка, утворена чорними і білими поздовжніми смужками. Довжина тіла птаха досягає 95—100 см. Улітку полярна гагара живе на далекій півночі, селиться по берегах Гренландії, Шпіцбергену, Європейської і Азійської Росії, на Фарерських, Оркнейських і Гебридських островах. Узимку кочує.
Чорновола гагара (Gavia arctica) менша за чорнодзьобу, її довжина 77 см. У шлюбний період верх голови і задня частина шиї забарвлена в темний попелясто-сірий колір, спина і крила матово-чорні. На спині та крилах білі плямочки і блакитнуваті цятки. Шия, чорно-сіра спереду і біла з боків, прикрашена чорними смужками. Зимове оперення складається з темно-сірих і чорних кольорів. З боків голови темні та білі смуги; у молодих птахів таких смужок немає. Очі світло-карі; дзьоб чорний; ноги зовні сірі, всередині червонуваті, м’ясного кольору,
Чорновола гагара всюди рідкісна. А в Сибіру і в найпівнічніших частинах Америки вона гніздиться. Під час свого зимового літа відвідує Південну і Західну Росію, Данію, Німеччину і Голландію.
Найменша — червоновола гагара (Gavia stellata). Її довжина досягає 65 см. На передній частині шиї цього птаха літнє оперення блискучого каштаново-буро-червоного кольору. Взимку горло біле. Очі світлого буро-червоного кольору; дзьоб чорний; ноги зовні темно-бурі, всередині блакитнувато-сірі. Червоновола гагара поширена в тих самих місцевостях, що й інші види. Це територія між 78 і 60° північної широти скрізь по всій земній кулі. Кожної зими відвідує моря, що лежать південніше, а також річки й інші прісноводі басейни, які до часу її появи ще не скуті льодом.
Гагари — птахи з родини Gaviidae, з гострим дзьобом, видовженим тілом і лапами з плавальними перетинками. На суші вони незграбні, але добре літають і особливо майстерно плавають і пірнають. У разі небезпеки часто плавають, висунувши з води тільки шию і голову, нагадуючи підводні човни. їхні жахливі крики нагадують дитячий тривожний плач. У північних регіонах з помірним кліматом вони виводять потомство на острівцях і по берегах озер, а зимують на морському узбережжі з помірним кліматом. Існує 5 видів, найбільшими з них є темно дзьоба гагара (Gavia іттег) і світлодзьоба гагара (G. ada-msii). Обидва види мають чорно-біле забарвлення з яскравим малюнком на верхній частині тіла.
Гагари відрізняються своїми голосами від інших морських птахів. Більшість натуралістів називає крики гагар неприємними та осоружними.
Морські гагари по можливості уникають будь-якої чужої істоти, мало спілкуються з іншими тваринами і не люблять навіть своїх родичів. Дуже часто їх можна побачити поодинці; під час розмноження вони живуть вірними парочками, але дві пари майже ніколи не тримаються близько одна від одної. Під час перельотів або в неволі гагари завжди тримаються віддалік від інших водоплавних птахів, і коли ті наближаються до гагар, вони їх проганяють. Гагари здатні люто захищатися своїм гострим дзьобом.
Способом життя і звичками всі гагари схожі між собою. Як справжні морські птахи, вони відвідують прісні води тільки під час розмноження і під час перельоту; решту часу живуть на морі і там ловлять рибу. Чудово плавають і досконало пірнають, але й літають швидко і можуть довго триматися в повітрі. Гагари легко пропливають великі відстані, можуть тримати своє тіло зверху води або занурюватися в неї настільки, що помітною залишається лише вузька смужка спини. Пірнають вони легко і навіть без щонайменшого шуму; в глибині вони витягуються, щільно притискають своє оперення і крила до тіла і, працюючи одними ногами, стрілою мчать під водою то в одному, то в іншому напрямі. У швидкості руху вони можуть позмагатися з наймоторнішими рибами, які й стають їхньою здобиччю.
Усі морські гагари для гніздування вибирають маленькі, спокійні прісноводі озера неподалік від морського берега, іноді навіть такі, що лежать на значній висоті над рівнем моря. На Лофотенських островах я спостерігав багато пар червоноволих гагар, більшість з яких селилася на високих гірських озерах і навіть на таких, в яких, як запевняють норвежці, було мало риби або навіть зовсім її не було. Гнізда влаштовують на маленьких озерних острівцях і на березі, якщо таких немає, але завжди дуже близько до води. Будують їх із сухого комишу або очерету, сплітають недбало й абсолютно не ховаються: гагару, що сидить на яйцях, можна побачити здалеку. Кладка червоноволих гагар складається з двох довгастих яєць, які мають міцну шкаралупу оливково-зеленого кольору, вкриту до того ж попелясто-сірими, червонуватими і чорно-бурими плямами і цятками. Самець і самка сидять на яйцях навперемінно, спільно водятьвсіх пташенят. Яйця знаходять у гніздах наприкінці травня, пташенята вилуплюються звичайно в червні. Вони дуже скоро стають спритними; але, як тільки навчаться літати, залишають місце свого дитинства, вилітають в море і ведуть з того часу доросле життя.