Кіт карликовий, або бенгальський (Felis bengalensis)

Завбільшки він приблизно з нашого свійського кота, але часто буває меншим за нього, хоч і вищий. За Жердоном, уся довжина його дорівнює 88—96 см, із яких 28—30 см припадає на хвіст; за Тіккелем, екземпляр, убитий у Бірмі, мав загальну довжину 65 см, при довжині хвоста 24 см. Основний колір зверху світлий буро-сірий, з переходом у сірий; знизу тіло біле, зверху вкрите іржавими темно-бурими плямами, знизу чорно-бурими плямами.

Кіт бенгальський, далекосхідний, або леопардовий, (F. bengalensis) звичайний у Східній Азії — від Східного Сибіру до Малайзії та Індонезії на півдні, Бенгалії на заході і Тайваню та Філіппін на сході. Довжина тіла без хвоста близько 63 см. Забарвлення сірувато-буре з численними довгастими плямами, розташованими рядами. Китайці називають цей вид «грошовою кішкою», оскільки плями на його шерсті нагадують старовинні китайські монети.

За допомогою досліджень Шренка і Радде, очевидно, твердо встановлено, що зона поширення карликового кота тягнеться набагато далі, ніж вважали дотепер. Раніше знали, що тварина водиться в Індії і на Зондських островах; припускали її наявність і в Японії, але вищеназвані дослідники до цих котів зарахували вид, знайдений в Амурській області, та китайського дикого кота.

Про життя карликового кота на волі дотепер відомо мало. За словами Юнгхуна, він дуже часто трапляється в багатьох лісах Яви, живе на порослих мохом гілках дерев на висоті 20—30 м і майже ніколи не спускається на землю. «Він перевершує всіх інших тварин у швидкості лазіння і стрибання, живиться переважно птахами, яких ловить у рідних лісах, і часто потрапляє живим до рук яванців під час вирубування дерев». Кажуть, що він належить до найбільш диких і кровожерних видів котів.