Оцелот (Leopardus, або Felis pardalis)
Досягає 1 м 30 см завдовжки, з них 40—45 см припадає на хвіст. Висота в загривку — 50 см. Тварина схожа розмірами на рись, але нижча за неї. Тулуб оцелота досить широкий; голова велика; загострений донизу хвіст не дуже довгий; вуха короткі, широкі, заокруглені; зіниці довгасті; шерсть густа, блискуча, із строкатим красивим малюнком. Основний колір шерсті буро-сірий або червонува-то-жовто-сірий; на животі жовтувато-білий. По спині проходить багато поздовжніх смуг і довгастих чорних плям. Самки відрізняються від самців менш яскравим забарвленням плям і колоподібно розташованими цятками на загривку і крижах.
Оцелот — ссавець з роду Котячі. Довжина тіла близько 1 м, хвоста — близько 30 см. Мешкає в лісах Америки (від південної частини США до Патагонії). У більшості країн, що входять в ареал, перебуває під загрозою зникнення.
Занесений до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів.
Оцелот живе як у південних регіонах Північної Америки, так і в Південній Америці аж до Перу, Болівії та Парагваю, частіше в густих, незайманих лісах, скелястих і болотистих місцях, ніж біля населених місцевостей, хоча трапляється і там. Цілий день він спить в найтемніших куточках лісу, серед непрохідної гущавини дерев або чагарнику, іноді в дуплах. На полювання виходить рано-вранці та вечірніми сутінками, і особливо вночі. У природних умовах оцелот поїдає птахів, яких він ловить або на деревах, або на землі в їхніх гніздах, а також маленьких ссавців, молодих оленів, свиней, щурів, агуті, мишей і мавп.
Шкода, яку завдає оцелот людині, незначна: він дуже боїться людей і собак, щоб наближатися до населених місцевостей. Він лише час від часу відвідує житла, розташовані біля лісу, але й тоді обмежується однією або двома качками або курками, яких затягує з найближчий чагарник і тут же з’їдає. Коли йому вдається перший «набіг», він звичайно повертається на колишнє місце наступними ночами, поки його не зловлять або не злякають.
«Я не вважаю його кровожерним, — говорить Ренггер, — і думаю, що він вбиває стільки тварин, скільки йому потрібно, щоб насититися. Це підтверджують і спостереження за захопленими в неволю оцелотами, яких я тримав у себе. Оцелот добре лазить і, коли його переслідують, перестрибує з дерева на дерево, якщо вони стоять близько, хоча лазить не настільки легко, як пума. У воду кидається тільки в разі потреби, наприклад, якщо повінню його відрізало від суші і йому потрібно досягти берега; проте він відмінний плавець. Оцелоти живуть парами на певній території. Мисливець може бути впевнений, що, злякавши одного, він незабаром поблизу побачить й іншого оцелота. Але більше однієї пари в одному лісі ніколи не буває. Самка і самець не виходять на полювання разом, кожний полює самостійно. Спаровуються вони в період із жовтня по січень; скільки часу триває вагітність — невідомо. Дитинчат рідко буває більше двох. Мати ховає їх у дуплах або в гущавині лісу і, як тільки вони можуть їсти звичайну їжу, носить їм дрібних ссавців і птахів».
У Парагваї на нього полюють із собаками або ловлять у пастки. Він дуже полохливий і бачить мисливця місячними ночами раніше, ніж той помітить його. Bід собак, що його переслідують, він квапливо рятується на деревах, де ховається серед листя. Підстрілений оцелот захищається від собак кігтями і може бути небезпечний для людини.