Шакал смугастий (Canis adustus)
Зростом менший за вовка й інакше забарвлений. Тулуб у нього витягнутий, голова конусоподібно загострена, дуже гостра морда, з боків тільки трохи звужена або зовсім не звужена, тому схожа на лисячу. Очі з світло-бурою райдужною оболонкою і довгасто-круглою зіницею розташовані косо. Вуха розставлені далеко одне від одного, а їхня довжина майже дорівнює третині всієї голови; на кінці вони дещо закруглені. Кінцівки дуже високі і тонкі. Не дуже пухнастий хвіст, незважаючи на високі ноги, висить до землі. Шерсть складається з довгого, жорсткого, досить обрідного волосся ості, яке зовсім закриває тонкий підшерсток.
Пехуель-Леше, який спостерігав цю тварину у Нижній Гвінеї, особливо біля Лоанго, як у дикому, так і в прирученому стані, говорить про нього таке:
Смугастий шакал більший і вищий за нашу лисицю, але має такий самий хитрий вираз морди, як і вона, хоча справляє враження досить добродушної тварини. Важко знайти два екземпляри, які були б абсолютно схожі за кольором і малюнком шерсті. Дитинчата за забарвленням дуже схожі на нашу лисицю. Це дуже жваві та спритні тварини, на рухи яких приємно дивитися. З 9 ранку до 4 години пополудні їх рідко видно; іншим часом їх завжди можна побачити в саванах, хоча й не дуже часто. Вони трапляються окремо або парами, але ніколи не спостерігаються у зграях. Ці звірі ніколи не женуться за великими тваринами, але підстерігають і хапають різних дрібних звірів, хоча, без жодного сумніву, при нагоді можуть напасти і на велику, але хвору або поранену тварину. Від голоду вони, мабуть, не страждають, оскільки не гребують ніякою поживою, імовірно, їдять і падло і з задоволенням гризуть жирні плоди олійної пальми.
Увечері і вранці смугасті шакали бродять по лукових степах своєю характерною спокійною ходою й уважно озирються довкола. Від людини вони не біжать одразу, а спочатку з цікавістю на неї поглядають. Вони наближаються і до жител, і свійські собаки з ними не сваряться, а тубільці, які називають їх «мбулу», також залишають їх у спокої».
Зундеваль, який перший описав смугастого шакала, визначає довжину його тіла як 1,1 м, довжину хвоста — 33 см і висоту в загривку — 45 см. Загальне забарвлення шерсті буро-світло-сіре, з боків тіла проходить поздовжня світла смуга, яка внизу облямована чорним. По задніх стегнах проходить похила чорна смуга. Лапи яскраво-іржаво-рудого кольору, але на передніх лапах помітна поперечна темна смуга. Хвіст біля основи сірий, з боків чалий, зверху і знизу чорний, а кінчик зовсім білий. Різні особини цього виду мають різне забарвлення шерсті, а також різну її густість та довжину і відрізняються одна від одної навіть загальною будовою тіла.
Смугастий шакал поширений майже по всій Африці до країни кафрів на півдні.