Славкові (Sylviidae)
Об’єднують 23 види і дуже поширені в Старому Світі. Живуть переважно в лісах і садах, які постійно наповнюють своїм мелодійним співом. Найбільший з європейських видів — яструбина славка (Sylvia nisoria), зверху оливково-сірого, знизу білого кольору. Поширена в Європі, окрім Великої Британії, і в Західній Азії. Добре літає, хоча незграбно пересувається по землі. Її спів звучний і мелодійний, хоча і не дуже приємний. Звикає до неволі досить легко.
«Славка чорноголова, — говорить мій батько, — надзвичайно жвавий, спритний, обережний птах. Політ його швидкий, майже прямий, із сильними помахами крил. Спів самця чудовий і справедливо прирівнюється до співу солов’я».
Другий за розмірами вид — славка співоча (Sylvia hortensis), попелясто-сіра зверху і біла знизу; поширена на півдні Європи. Вона цілком заслуговує на свою назву, оскільки чудово, звучно співає; її спів схожий на спів садової славки. Любить переважно високі дерева і дуже охоче поселяється в соснових лісах.
Славка чорноголова (Sylvia alricapilla) поширена по всій Європі, у Північній Африці і Західній Азії.
Живиться переважно плодами і ягодами, чим відрізняється від решти славок. Гніздо влаштовує в густому чагарнику і віддає перевагу хвойним лісам. Завдяки її чудовому співу, чорноголову славку часто тримають у клітках; вона легко приручається і так звикає до свого господаря, що ще здалека вітає його співом.
Садова славка, або смородинка (Sylvia bогіп), співає так само добре, як і співоча славка. Поширена в Європі до 69-ї паралелі. Живе в лісах, хвойних і листяних, але головним чином у плодових садах. Спів смородинки найкращий із тих, що можна почути у наших садах і лісах. Гніздо, украй простої будови, знаходиться то високо, то низько над землею. Її охоче тримають у клітці, до якої вона швидко звикає.
Відомий всім вид славки Sylvia curruca, схожий на смородинку, але значно менший розмірами. Поширений у помірній і почасти північній смузі Європи й Азії. Селиться в кущах, огорожах, поблизу людського житла і часто випадає побачити її у великих містах. Це надзвичайно жвава, приємна пташка, завжди гладенька і струнка; політ її легкий і швидкий, спів не дуже приємний. Завдяки своїй довірливості, часто потрапляє в пастки, її також тримають у клітках.
Останній вид славки, поширений у Європі, — сіра славка (Sylvia communis). Живе на півночі найдалі від усіх родичів; на сході зона його розселення доходить до Західної Азії. Веселий і моторний, цей птах жодної хвилини не залишається у спокої; літає добре, швидко і тримається близько до землі. Спів його хоча й не дуже різноманітний, але все-таки приємний. Влаштовує гніздо в кущах і високій траві; яйця неоднакові на вигляд і дуже красиві, у квітні славка кладе 4—6 яєць у гніздо і насиджує їх.