Вугор електричний (Electrophorus electricus)
На вигляд схожий на змій, особливо на морських; ні черевних, ні спинних плавців у нього немає. Довжина цієї риби до 2 м, а вага від 15 до 20 кг. Забарвлення на спині оливково-зелене, нижньої частини — оранжеве і червоне; плавальний міхур дуже великий і у великих екземплярів досягає 80 см. 4/5 всього тіла вкриті електричними органами, які безпосередньо лежать під шкірою і за вагою складають близько 1/3 ваги всього тіла. Тканина цього органа є червонувато-жовтою драглистою масою; із неї утворюється 4 органи у вигляді довгастих пластин; одна пара лежить у спинній частині, а друга — в нижній ділянці хвоста. Кожний орган складається із пластинок, які розділені поперечними і поздовжніми перетинками з безліччю перемичок. Найдрібніші призматичні клітинки наповнені драглистим умістом і розділені тонкими перетинками. Перетинки знаходяться одна від одної на відстані від 0,8 до 2,5 мм. До органів підходять численні нервові волокна. Сила удару вугра дуже велика. Бажон підняв одного разу цю рибу за хвіст і дістав при цьому такий удар, що мало не впав, і у нього довго після цього боліла голова.
З родини Електричні вугри у басейні Оріноко, у Гвіані, в Нижній і Середній Амазонці живе електричний вугор (Electrophorus electricus), що віддає перевагу вирам і поглибленим руслам невеликих річок і струмків. Досягає розмірів 2,5 м. Дихає не тільки зябрами, а й багатою на кров слизовою оболонкою ротової порожнини, засвоюючи кисень із повітря, яке захоплює ротом. Електричні органи виникли шляхом переродження м уязових волокон. Напруга розряду може досягати 800 вольт. Електричні вугри являють собою небезпеку для тварин, що купаються, і в тому числі навіть для таких великих, як кінь. Після електричного удару тварини непритомніють і тонуть.
Живучістю своєю електричний вугор поступається зміям і прісноводним вуграм. Якщо декілька вугрів помістити в одне водоймище, то вони чудово уживаються один з одним. Перші удари електричного вугра най-сильніші, але при повторенні вони слабшають. Великий вугор може дуже уразити людину і навіть велику тварину; дрібних тварин він умить убиває.
Електричні вугри водяться у всій теплій частині Південної Америки, люблять невеликі струмочки і болотисті озерця. Риба ця дихає не розчиненим у воді киснем, а безпосередньо атмосферним повітрям, для вдихання якого постійно повинна випливати на поверхню.
Електричні органи служать вугрові знаряддям нападу і захисту. Для риб він небезпечніший за найненажерливішого водяного хижака. Наблизившись до поміченої жертви, вугор проводить електричний розряд, і вмить переслідувана риба, а також і всі живі істоти навколо перекидаються і перебувають у заціпенінні — вугрові залишається тільки вибирати з одержаної здобичі найбільш відповідну. Широко розкривши пащу, він одних за одними проковтує риб, крабів і трохи менших тварин; під час ковтання він сопе і зчиняє шум, чутний здалеку. Улітку, коли вода висихає, вугор заривається, для чого висвердлює собі нірку.
Суходолом вугор не може пересуватися, не може перебиратися навіть по вологому мулу.
М’ясо його досить рідко вживають у їжу, хоча воно доволі смачне. Але електричний орган має гидкий смак і тому ретельно відокремлюється.
Електричний вугор являє собою небезпеку для всіх водяних мешканців. Черепахи, жаби, ящірки, навіть крокодили прагнуть віддалитися від того басейну, де поселилися вугри.