Бінтуронг (Arctictis binturong)

Належить до родини Віверові. Англійці називають його «чорною ведмедячою кішкою». Тварина характеризується тим, що з 40 зубів на кожному боці верхньої і нижньої щелеп знаходиться по чотири псевдокутніх і по два справжніх кутніх зуби, з яких чотири верхніх псевдокутніх звичайно випадають. Довжина бінтуронга від 1,5 до 1,35 м, причому майже половину довжини складає дуже довгий хвіст, що завивається. Тулуб у нього кремезний, голова товста, морда видовжена; кінцівки короткі та сильні, ступні з голою нижньою частиною мають по п’ять пальців з досить міцними, трохи втяжними кігтями. Густе, досить жорстке, хвилясте хутро вкриває тіло. На коротких заокруглених вухах волосся утворює китички, на тулубі ж, і особливо на хвості, воно також дуже довге, тільки кінцівки вкриті коротким волоссям. Товсті білі вібриси оточують морду з обох боків променистим вінцем. Колір шерсті матово-чорний, на голові переходить у сірий, а на кінцівках — у бурий; краї вух і брови мають білий відтінок. Самки бувають сірими, а дитинчата — жовтуватими, тому що кінчики чорного волосся мають вищеназвані кольори.

бінтуронг

Бінпуронг — єдиний несумчастий ссавець Старого Світу з хапаючим хвостом. Цією «п'ятою лапою», а також густою довгою шерстю і китицями на вухах відрізняється він від своїх родичів з родини Віверові. Щоб бінтуронг стрибнув з гілки на гілку, ще ніхто не бачив; по деревах він подорожує не поспішаючи, навіть лінькувато, шукаючи надійної опори не тільки лапами, але й чіпким хвостом. При цьому гучно і прониз/іиво кричить.

бінтуронг

Бінтуронг живе на Калімантані, Яві, Суматрі, Малаккському півострові, Тенассерімі, Аракані, Ассамі.

Коли бінтуронг спить па дереві, то, обхопивши хвостом гілку, страхує себе від падіння. Коли спускається з дерева головою вниз, хвостом чіпляється за суччя.

бінтуронг

Веде нічний спосіб життя, переважно на деревах, і рухи його повільні. За словами Бленфорда, ця тварина всеїдна, їсть охоче як ссавців, птахів, риб, черв’яків і комах, так і плоди й іншу рослинну поживу. Його рідко можна побачити, тому що він ховається в густих лісах. Голос його схожий на гучне завивання. Дикий і похмурий за природою, бінтуронг, спійманий малям, швидко стає ручним і навіть покірливим і веселим.

Живуть бінтуронги в лісах Південної Азії, від Східних Гімалаїв до Індокитаю, Яви, Калімантану, Суматри і Філіппін. Вони тут найкрупніші з ві-верових — довжина тіла бінтуронга разом із хвостом — близько півтора метра — і найголосистіші: нонами гучні крики бінтуронгів розтинають джунглі.